Розумний знає, як вибратися з пащі тигра,
Мудрий - як у неї не потрапити
(Не пам'ятаю чиє, та й за точність цитати не ручаюся, але за змістом вірно)
Все нижче написане - особиста думка автора ...
Коли говорять про виживання, чому - то відразу виникають асоціації з нежилим островом, чи глухим лісом. Вогню немає, інструментів немає, але їсти дуже хочеться.
Так то воно так, та тільки виживання буває не тільки в дикій природі, але і в колективі, і в бізнесі, і просто на вулиці, скажімо, в ожеледь. Виживання - це вміння вийти з критичної ситуації з мінімально можливими втратами. Іншими словами, якщо мудрості не вистачило і в "пащу до тигра" таки потрапили, то вилізти звідти треба цілим і неушкодженим, а в ідеалі ще й "шкуру тигра" прихопити, (на підлозі класно виглядати буде).
Критична ситуація може виникнути де завгодно, та й як "критична" вона визначається досить суб'єктивно: то що для кого - то потребують максимальної напруги сил, іншому - легка прогулянка. Природно найправильнішим буде в такі ситуації не потрапляти, "відвернена бій - виграний бій", але випадки бувають різні і повністю уникнути будь-яких небезпек можна тільки одним способом - померти, та й то не факт. Так що виживати в більшій чи меншій мірі доводиться нам всім, хочемо ми того чи ні.
Як це не дивно до питання власної безпеки багато людей ставляться вельми безтурботно. Про те що "навколишньому середовищу", як мінімум глибоко начхати на його благополуччя, а часто вона вельми агресивна і берегти себе коханого треба самому, людина не замислюється доти, поки не влетить в конкретну "халепу".
В результаті, найчастіше, починає творити повну нісенітницю і залишає в "пасти у тигра" багато чого з того, що можна було врятувати, а то й зовсім туди не потрапляти. Загалом щоб "не було нестерпно боляче", як морально, так і фізично, правила, особливо ті, які стосуються безпеки, потрібно знати і якщо порушувати, то усвідомлено. Порушувати усвідомлено - це, перш за все, розуміти, що ти порушуєш, знати до чого такі дії можуть привести, і що будеш робити, якщо це трапитися.
Для того щоб не потрапляти в алярм ситуації або, якщо вже потрапив, грамотно виходити з них, готуватися до них потрібно заздалегідь. Як готується, ну як мінімум подумати самому, які небезпеки підстерігають вас вдома, на вулиці, на роботі ..., що поганого може статися, і що робити, щоб це не сталося, а якщо сталося, то з мінімальними наслідками.
Може варто, що ні будь додатково покласти в кишеню, або сумочку, зробити заздалегідь дзвінок або порадитися з фахівцем? Звичайно, всього передбачити не можна, та й у параною впадати не варто, однак більшість небезпечних ситуацій типові, і підготується до них можна без особливих труднощів.
Таке продумування і мінімальна підготовка вже дають дуже багато. Як мінімум у вас буде готовий алгоритм дій і підігнати його до конкретної ситуації куди швидше, ніж вирішувати "Що робити?" з нуля. Природно варто почитати відповідну літературу, врешті-решт "одна голова добре, а два чоботи пара", але не шукайте готових рецептів, всі люди різні і дії ідеальні для одного, для іншого просто не реальні і тільки погіршать його становище.
У книгах або мережі можна знайти тільки інформацію для роздумів, а думати треба самому. Так, і заради бога, забудьте геть, про те, що ви "бачили по ящику". За рідкісним винятком кіно вкрай далеко від реальності і слідувати рецептам з фільмів прямий шлях до лікарні, якщо не гірше.
Однак багато критичні ситуації вимагають дій не просто швидких, а миттєвих. Згадувати чого б то не було там просто ніколи. Та й прочитати і запам'ятати як, наприклад, розводити багаття під дощем, і дійсно розвести його, коли зверху ляпає вже не перший день, дрова сирі, сам мокрий наскрізь і замерз як цуцик - це, знаєте, дві великі різниці.
Тут не просто знати, тут вміти потрібно, а це зовсім не одне і те ж. Тобто для того щоб грамотно діяти потрібно заздалегідь потренуватися, в умовах "близьких до бойових". Тренуватися, звичайно, можна і самому, але краще з групою однодумців - веселіше, та й вчитися краще на чужих помилках, а в ідеалі - у того, хто вже вміє і може навчити. Крім того, при подібних тренуваннях доводиться більшою чи меншою мірою ризикувати, а щоб оцінити ступінь ризику потрібен досвід, інакше це вже не підготовка, а гра своїм здоров'ям і життям.
І найголовніше - будь-які знання марні, якщо, стикаючись з небезпекою, людина піднімає лапки і йде на поводу у ситуації. Щоб перемагати, потрібно боротися, боротися якою б безвихідною ситуація не здавалася. (Природно боротися - це не намагатися "проломити лобом стіну" або стрибати "голої п'ятою на шашку".)
Для виживання найважливіше психологічний настрій, вміння холоднокровно оцінити ситуацію і готовність діяти, незважаючи на труднощі і небезпеку, впевненість що "я можу це зробити". Без цього будь-які знання та технічні засоби - мертвий вантаж.
Багато людей володіють такими бійцівськими якостями від природи, але що ж робити тим, у кого їх немає, кого страх просто паралізує? Відповідь - знайти хорошого тренера і теж тренуватися. Можливо, хто - то зі мною і не погодитися, але я вважаю, що бійцівські якості, це багато в чому просто звичка, звичка до труднощів, до небезпеки, звичка перемагати, насамперед, свою лінь невпевненість, слабкість.
І така звичка виробляється у будь-якого, було б бажання. Звичайно, виробити її не так вже просто, потрібно попотіти поупіраться, але і не дуже складно. Адже більшість ситуацій з якими людина зазвичай стикається не так вже й небезпечні і будь-хто може навчиться з ними справлятися. А з часом можна зайнятися і більш серйозними - у порівнянні з тим, що вже подолав, буде не так вже й складно. А тренер потрібен, щоб правильно урівняти сили, до чого вже готовий, а що ще зарано. Та й методика навчання штука корисна, результати на порядок швидше і вище виходять.
Власне це і все що можна сказати в загальному про виживання. Наш досвід і знання з конкретних питань будуть викладатися в окремих статтях чи навчальних курсах, які розробляються і будуть проводитися. Природно наш досвід неповний і на істину останньої інстанції ніхто не претендує. Однак дещо що знаємо, вміємо, перевірили на своїй шкурі і готові цими знаннями поділиться.

Читайте також: Топографія: визначення та значення топографії для туриста

Цікавий факт

Ще до 20 століття більшість американців і європейців практикували використання відходів для вторинних потреб. Найчастіше це відбувалося в сільському господарстві. Наприклад, в Середні століття кожум'яки збирали людську сечу для дублення шкіри тварин. Сеча також застосовувалася при виробництві пороху.