2018.01.18 06:54

Тріщини на льодовиках



Тріщини на льодовиках

Тріщини на льодовиках

Тріщини на льодовиках

Причини виникнення тріщин на льодовику і їх місцезнаходження в більшості випадків визначаються видимими туристам закономірностями, знаючи які учасники гірських подорожей навіть при русі по закритому льодовику можуть заздалегідь визначити найбільш безпечну трасу руху, встановити, на яких ділянках льодовика слід проявляти особливу обережність і увагу.

Але утворення тріщин в тілі льодовика, крім видимих людині причин, сприяє і характер рельєфу дна долини, обумовлений в свою чергу характером складають цю долину порід. Цього, природно, людина не може бачити і знати. Тому навіть досвідчений турист, здійснюючи рух по закритому льодовику, може зіткнутися з тріщинами, про які він і не здогадувався. Щоб уникнути зустрічі з ними, закритий льодовик слід долати або за моренам (як береговим, так і серединним), або по вузьких кишенях між бічною мореною і схилом, що не мають лавинної небезпеки. Однак при виході групи в зону вічних снігів, де морени, як правило, відсутні, туристи так чи інакше будуть змушені рухатися безпосередньо по льодовику.


Рис. 11
А берегові тріщини; Б діагональні тріщини.

Такий рух слід здійснювати (якщо льодовик закритий) тільки у зв'язках, з ретельною страховкою і з постійним зондуванням всіх скільки підозрілих місць. Перша зв'язка при розвідці траси маршруту повинна складатися з трьох осіб. Падіння в тріщину одного не повинно призвести до сдергіваніе в неї двох інших туристів. Мотузка повинна бути повністю видана (кільця не залишати, слабини мотузки не допускати). Рух учасників всередині зв'язки і між зв'язками слід у слід.

Вибір шляху по закритому льодовику залежить від характеру очікуваних тріщин.

При переході групи з льоду на скелі або навпаки туристи можуть зіткнутися з берегової тріщиною (рантклюфтом), що йде уздовж тіла льодовика і утвореною за рахунок різниці температур камені нагріваються сильніше, ніж лід, і останній поблизу скель витаівает. Такі тріщини (рис. 11-А) мають відносно невелику глибину. Для їх проходження майже завжди можна знайти ділянку, де вони засипані уламками скель або льоду. У зимовий час вони засипані снігом, проте характер тріщини на обраному для проходження ділянці і ступінь заповнення її снігом перед початком руху необхідно перевірити.


Рис. 12

При зміні крутизни ложа льодовика в його тілі виникають поперечні тріщини. Якщо крутизна льодовика зменшується, то з'являються тріщини в його придонному частини. При збільшенні крутизни льодовик розтріскується в зовнішній частині. Але характер льоду льодовика неоднорідний. Внутрішні, глибинні шари, що знаходяться під великим тиском, мають яскраво вираженими пластичними властивостями, тому, якщо тріщини тут і виникають, то вони швидко замикаються. Верхні ж верстви льодовика, глибина залягання яких становить 30-60 м, володіють швидше властивостями тендітних тел. Саме тут утворюються і тривалий час зберігаються досить глибокі тріщини.

При значному зростанні крутизни перегину, у зв'язку з крихкістю верхніх шарів і більшої (в порівнянні з нижніми шарами) швидкістю їх руху відбувається значне розтріскування поверхні льодовика, утворення і падіння відокремилися мас льоду. Такі зони інтенсивного руйнування льоду називають льодопадами.


Рис. 13

Вони найчастіше утворюються при переході льодовика з цирку в долину. При подоланні ледопада взимку слід насамперед відшукати можливість його обходу по льодовику вздовж скель (за відсутності лавинної небезпеки). Тут у скель за рахунок постійного сходу з них снігу в цей час тріщини бувають, як правило, в достатній мірі засипані. На ледопадах, мають південну експозицію, рух можна здійснювати безпосередньо по ледопадов, за його увігнутої частини. Саме сюди через танення льоду з примикають піднімаються форм падають численні крижані осколки, заповнюючи наявні тріщини. У сонячну погоду рух по ним слід здійснювати тільки в ранкові години. В окремих випадках деякі ділянки ледопада і особливо великі поперечні тріщини, які перетинають весь льодовик, доводиться долати по прилеглим скелях.

Там, де льодовик, слідуючи формі долини, здійснює повороти, в його тілі утворюються радіальні тріщини, віялоподібно розходяться і розширюються до зовнішній стороні вигину. Тут шлях групи повинен проходити біля берега вздовж схилу, ближнього до центру повороту.

При виході льодовика з тіснини на більш широкий ділянку долини в його тілі виникають поздовжні тріщини. У разі закритого льодовика це найбільш небезпечні тріщини. Тут всі туристи однієї зв'язки можуть, не підозрюючи небезпеки, йти вздовж тріщини в безпосередній близькості від неї, і падіння в тріщину одного з туристів неминуче викличе зрив і інших. Рух у таких випадках доцільно здійснювати або по опуклим формам льодовика або серпантином з кутом ниток в 45 градусів по відношенню до поздовжньої осі льодовика.


Рис. 14

При русі по опуклим формам рельєфу льодовика туристи можуть зіткнутися з сітчастими (перехресними) тріщинами, що виникають при наползаніем льоду на виступаючу частину твердої породи на дні долини. У результаті цього лід спучується, утворюються поздовжні і поперечні тріщини, пересічні між собою. Ці тріщини краще обійти стороною. Якщо ж при обході такої зони виникає небезпека зустрічі з наявними в ній поздовжніми тріщинами, то останні найкраще обійти по нижній межі випуклої форми. Тут туристів можуть чекати лише поперечні тріщини.


Рис. 15

На краях тріщин можливе утворення снігових карнизів. Тому при необхідності руху поблизу великих відкритих тріщин необхідно попередньо оглянути (при ретельній страховці) характер тріщини і карниза.

У тілі льодовика ближче до його країв можна зустріти діагональні тріщини, спрямовані від країв під кутом 45 градусів вгору до його середини. Ці тріщини виникають в результаті відмінності швидкостей течії льоду по ширині льодовика. У центральній частині швидкість течії льоду V2 значно перевищує швидкість течії біля краю V1. Тому в тілі льодовика виникають розтягують сили, напрям яких (див. рис. 11-Б) показано лінією Д1Д2. Якщо ці сили великі, то в тілі льодовика виникають тріщини, спрямовані перпендикулярно до цієї лінії.

Такі тріщини частіше зустрічаються на ділянках, де скелі виступають за кордону берега в бік льодовика і тим самим зменшують ширину останнього. Швидкість течії льоду на цих ділянках значно збільшується, збільшується і різниця швидкостей течії льоду між крайовими і центральним ділянками льодовика, отже, збільшуються і розтягують сили.

Так як величина сили розтягування за рахунок більш різкого зростання різниці швидкостей у сусідніх ділянок збільшується у напрямку до центру, то і характер цих тріщин має в плані каплеподібну форму: вузьку біля краю і широку ближче до центру. Обхід зон таких тріщин можна рекомендувати по самому центру льодовика, де різниця швидкостей сусідніх ділянок льоду мала і тому діагональні тріщини відсутні.


Рис. 16

Верхів'я льодовиків розташовані в льодовикових цирках. Рух фірна і льоду відбувається тут по радіусу від околиці фірнового поля (зони харчування льодовиків) до його центральної частини, а вже звідси до виходу з цирку. Через такого характеру перебігу льоду уздовж країв фірнового поля (паралельно схилам цирку) утворюються аркообразная підгірні тріщини (бергшрунд), що мають у своїй центральній частині велику ширину і глибину. Ближче до основи арки, в нижній її частині ширина тріщини зменшується, сходячи нанівець. Якщо бергшрунд являє собою серію арок, то найчастіше їх підстави не з'єднуються, а розташовуються одне над іншим, утворюючи можливі проходи. Влітку прохід через бергшрунд можна пошукати і в увігнутої частини схилу, яка є у весняний час жолобом для сходу лавин. Сходять лавини утворюють тут міцні мости. Зрозуміло, цей шлях слід вибирати тільки при вже зійшли лавини (ні в якому разі не після снігопаду). Підхід до сніжного мосту повинен відбуватися з безпечної зони по одному, з виставленням спостерігача. Минулі небезпечна ділянка відразу ж виходять з небезпечної зони. Долати такі мости і всю небезпечну зону слід в ранкові години з ретельної страховкою.

До переходу тріщини по сніжному мосту необхідно спочатку уважно його оглянути. У випадку руху групи по мосту туристи долають його по-пластунськи, зі страховкою, але без рюкзаків. При цьому вони повинні намагатися розподілити вагу тіла як можна на більшу поверхню. Навіть по не зовсім надійним мостам таким способом можна переправити всю групу. Рюкзаки перетягуються окремо.

Тріщини на закритих льодовиках серйозна небезпека. Падіння. У них за відсутності надійної та правильної страховки веде, як правило, до травми. Якщо впав і не отримав травми, але не має можливості рухатися (заклиненому, ненадійність опори, на якій впав зумів затриматися і т. п.), нестача мотузки або невміння інших учасників подорожі своєчасно організувати підйом туриста з тріщини, веде до швидкого його замерзанню.

Читайте також: Як вести себе в місті зайнятому військами

 


Цікавий факт

На липень 2011 року населення Єгипту складало 82079663 людини, що дорівнювало 15 місцю в світі серед найбільш заселених країн. Близько 99% населення живе приблизно на 5,5% території.