Дані для руху по цьому маршруту наведені на схемі.

На вихідної точки (орієнтир 1 Микитське) покажчик мушки компаса встановлюємо за шкалою поділок на 12 магнітний азимут на орієнтир 2 (курган). Відпустивши гальмо магнітної стрілки і надавши компасу горизонтальне положення, орієнтуємо його. Не збиваючи орієнтування компаса, візуємо (дивимося) через проріз і мушку від себе і бачимо курган він виділяється над місцевими предметами. Проходимо 800 пар кроків і виходимо до кургану.

У орієнтира № 2 встановлюємо покажчик мушки на новий магнітний азимут від кургану на брід (перехід через річку) 317. Зорієнтувавши компас, визначаємо по даному магнітному азимуту напрямок на орієнтир 3, помічаємо в цьому напрямку проміжний орієнтир, на який і починаємо рух. Дійшовши до нього, знову визначаємо напрямок руху на орієнтир 3 по тому ж азимуту 317, що й на точці 2. Прийшовши до орієнтиру (брід через річку) 3, повторюємо ті ж дії, що і у орієнтирів 1 і 2. На ділянці від орієнтиру 3 до 4 (яма) напрямок руху співпадає з напрямом просіки. Очевидно, що в цьому випадку немає необхідності орієнтуватися за компасом і вибирати проміжні орієнтири. Рухаючись по просіці, треба вести тільки рахунок пар кроків, щоб, прийшовши до кінця просіки, можна було підрахувати, скільки ще залишилося нам пройти до ями орієнтира 4.

На ділянці від орієнтиру 4 до орієнтира 5 витримування заданого напрямку полегшується тим, що шлях лежить уздовж берега озера. Тому також немає необхідності вибирати проміжні орієнтири, а достатньо лише час від часу звіряти напрямок руху за компасом і вести вимір пройденої відстані. При русі на ділянках між орієнтирами 5, 6 і 7 шлях проходить по суцільному лісі, що ускладнюватиме орієнтування та витримування заданого напрямку руху. Щоб уникнути помилки в орієнтуванні і не збитися з шляху, треба напрямок руху витримувати за компасом, тримаючи його весь час перед собою.

Якщо рух відбувається групою, то частина групи стежить за правильністю руху але заданому азимуту по компасу, а друга частина групи вважає пройдену відстань.

При русі по азимуту на відкритій, але бідної орієнтирами місцевості напрям можна витримувати по створу. Для цього, визначивши напрямок руху за компасом, по шляху руху позаду себе через деякі

проміжки часу залишають будь-які знаки (камінь, забитий у землю кілок, віху і т. д.). Просуваючись вперед, час від часу озираються назад і дивляться, щоб напрямок руху збігалося з прямою лінією, подумки проведеної через залишені позаду знаки. При русі по сніжному полю створні знаки може замінити слід власного руху (сліди гусениць, коліс машини, лижня).

Якщо при русі по азимуту на відкритій місцевості зустрінеться на шляху яку-небудь перешкоду, то його обходять такий спосіб. Помічають орієнтир на протилежному боці перешкоди в напрямі руху і визначають до нього відстань і додають його до пройденого шляху. Після цього, обійшовши перешкоду (якщо воно велике то користуються компасом, рис. 62), підходять до обраному орієнтиру і, визначивши за компасом напрям перерваного шляху, продовжують рух.

Отже, ми розглянули техніку і порядок руху по азимутах. Звичайно, в практиці виробляються і інші навички, які можуть бути корисними у виборі правильного напрямку руху. Необхідно пам'ятати, що навіть при сприятливих умовах (справний компас, відсутність аномалії, ретельний облік відмінювання, точний підрахунок пар кроків і т. п.) неможливо прибути точно у вказане місце. Справа в тому, що точність компаса Адріанова 3. Практично ж через неточність візування і тремтіння руки помилку відліку по лімбу компаса треба вважати близько 5. Це дає бічний зсув близько 100 м на кілометр шляху, або приблизно одну десяту пройденої відстані. Тому, якщо при русі по азимуту в даному місці не опиниться зазначеного у схемі орієнтира, то його треба шукати в межах окружності, радіус якої дорівнює приблизно 7] про пройденої відстані, з центром в точці, де ви стоїте. Знайшовши необхідний орієнтир, надалі від нього треба визначати відстань і напрямок подальшого руху.

На закінчення зазначимо, що для впевненого орієнтування при русі на незнайомій місцевості і в будь-яких умовах потрібно попередньо відпрацювати окремі прийоми і дії з орієнтування. У наведеній нижче таблиці № 4 зазначена послідовність відпрацювання прийомів (дій) і приблизний час на їх виконання.

Виробивши такі навички і витративши приблизно такий час, як зазначено в цій таблиці, ви можете вважати свої здібності з орієнтування на місцевості цілком достатніми для того, щоб приймати участь у спортивному орієнтуванні, до розгляду якого ми й переходимо.

Читайте також: Правила поведінки під час грози

Цікавий факт

Жінки, які страждають аутоімунними захворюваннями, такими як діабет 1го типу, ревматоїдний артрит і глютенову хвороба, мають в три рази вищий ризик народження дитини, схильного до аутизму.